Суд захистив права особи, яка була позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України

Обставини справи: позивач у період з 03.06.2014 по 24.06.2014 перебував у полоні у районі проведення антитерористичної операції.

Надавши відповідні підтверджуючі документи, позивач звернувся до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 11.12.2019 №1122. У задоволенні прохання Міністерство відмовило, вказавши причиною відмови те, що необхідною умовою для перерахування коштів є рішення міжвідомчої комісії про визнання особи такою, що позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України. Оскільки таке рішення комісією не приймалось, підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає. Згодом позивач звернувся до Міністерства з листом щодо визнання його особою, яка була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України. У присвоєнні позивачу такого статусу відповідач відмовив, пославшись на те, що  для цього відсутні підстави, оскільки  для  визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України така особа має бути включена до переліку звільнених осіб, а в отриманому від СБУ сформованого переліку звільнених осіб, відомості про позивача  відсутні.

Вважаючи своє право порушеним та таким, що підлягає відновленню, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи справу, суд виходив з того, що відповідачем було допущено бездіяльність з належного розгляду заяви позивача, оскільки відповідно до вимог Порядку №1122 та Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, відповідач мав би прийняти відповідне рішення на засіданні комісії. Натомість відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви. Отже, Міністерством не було вжито відповідних дій по належному розгляду заяви позивача та поданих ним документів. Зважаючи на вказані обставини, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом правового захисту позивача є покладення зобов`язання на відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням встановлених судом обставин, викладених у цій справі.При цьому, суд зауважив, що під час розгляду заяви відповідачу необхідно врахувати,що факт перебування позивача у полоні встановлено також рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01.04.2019 по справі 686/2956/19.

Як бачимо, у ході розгляду справи суд встановив наявність достатніх підстав для присвоєння позивачу статусу особи, що постраждала внаслідок агресії проти України, однак несуттєва формальність – відсутність у переліку звільнених осіб зіграла не на користь позивача ключову роль у описаному спорі. Тому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд цілком обґрунтовано зобов’язав відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення.

Хмельницький окружний адміністративний суд наголошує, що згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, у випадках, коли порушують ваші права і ви потребуєте допомоги, звертайтесь до суду. Ми захистимо вас!