Правила роботи з речовими доказами

Речові докази є засобом доказування в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ). Стаття 96 цього Кодексу вказує, що речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи. Зібрані, перевірені й оцінені предмети матеріального світу, що за своїми чуттєво-наочними ознаками, які збереглися до моменту провадження в справі, дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи є носіями інформації, які дозволяють встановити об'єктивну істину й винести обґрунтоване та законне рішення суду на підставі статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інструкцією діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України  від 20.08.2019 № 814 визначено, що речовий доказ приймається одночасно з відповідним процесуальним документом (позовною заявою, відзивом на неї, заявою про залучення речового доказу до справи, супровідним листом про надання доказу, витребуваного судом тощо), судовою справою, яка надходить з іншого суду, або безпосередньо у судовому засіданні.

Речовий доказ реєструється в автоматизованій системі документообігу суду у день його надходження. Під час реєстрації речового доказу йому присвоюється номер, який складається з єдиного унікального номера судової справи з додаванням через правобічну похилу риску індексу "Р" і порядкового номера речового доказу у справі. Речові докази, які надаються для огляду в судовому засіданні і не передаються на зберігання суду, реєстрації не підлягають.

Речові докази до набрання рішенням суду законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду ( ст.. 97 КАСУ). Для цього у суді обладнується спеціальне приміщення зі стелажами, решітками на вікнах, оббитими металом дверима, охоронною та протипожежною сигналізацією, а у разі відсутності такого приміщення використовується сховище (сейф достатнього розміру).

Речові докази, які не можуть бути доставлені до суду зберігаються за місцем їх знаходження та повинні бути докладно описані у протоколі огляду і, за необхідності та можливості, їх суттєві особливості фотографуються або фіксуються у відеозаписі або в інший подібний спосіб, після чого речові докази підлягають опечатуванню.

Речові докази повертаються судом після їх огляду і дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. В інших випадках речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, після набрання судовим рішенням законної сили.

Вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні об’єкти  які є речовими доказами, передаються особам, які відповідно до закону мають право ними володіти або ж за клопотанням державних експертних установ передаються їм для використання в експертній та науковій роботі.

Зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення та псування не допускається, суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані. Однак, є випадки, коли речові докази підлягають знищенню, наприклад:

1) якщо річ має непридатний стан – повертається або передається за письмовою згодою власника на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для провадження, а в разі її відсутності – за рішенням суду для реалізації;

2) майно, яке вилучене з обігу - передається відповідним установам або знищується;

3) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності – передається до колекції експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;

4) речові докази, що не містять слідів правопорушення або порушення права сторони – знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням суду;

5) речові докази, тривале зберігання яких небезпечне для життя чи здоров’я людей або довкілля.

Знищення речових доказів в суді проводиться комісією, склад якої визначається керівником апарату суду в кількості не менше трьох осіб. Знищення оформляється актом, який підписується всіма членами комісії. В акті зазначаються номер судової справи, дата судового рішення, дата, місце, спосіб знищення речових доказів (речового доказу), прізвища та посади членів комісії. Акт затверджується керівником апарату суду, а підпис скріплюється відбитком гербової печатки суду та долучається до матеріалів судової справи.

Акти про знищення речових доказів поза межами суду, долучаються до матеріалів судових справ.