Подання та витребування доказів в адміністративному процесі

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими, речовими, електронними доказами;

- висновками експертів;

- показаннями свідків.

Докази мають бути:

-          належними, тобто повинні містити інформацію щодо предмета доказування (ст.73 КАС України);

-          допустимими - докази мають бути одержані у порядку, встановленому законом (ст.74 КАС України);

-          достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України);

-          достатніми – такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.76 КАС України).

Особливості подання доказів

Учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Позивач, а також особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Крім цього, учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі належні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Якщо суд встановить, що позивач не зміг подати докази одночасно з позовною заявою з поважних причин, він може надати додатковий строк для подання доказів.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подають докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь повинні бути надіслані або подані особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. У разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, суд не бере відповідні докази до уваги. Винятками є випадки, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі чи є публічно доступними.

Особливості витребування доказів

У разі неможливості самостійно надати докази, учасники справи вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання може бути подане разом із позовною заявою або разом із поданням відзиву на позовну заяву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо клопотання про витребування доказів заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає таке клопотання без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість звернення з клопотанням у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1.      який доказ витребовується;

2.      обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3.      підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4.      заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Питання про витребовування доказів вирішується ухвалою суду, яку не може бути оскаржено.

Варто також зазначити, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тому, у таких справах, суд не може витребовувати докази у позивача, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулось порушення його прав, свобод та інтересів.