Судовий контроль як засіб ефективного виконання судових рішень

Стаття 1291 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом випадку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року вказав, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом,  є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Особливо актуальним питання виконання судових рішень постає у рамках адміністративного судочинства, адже у таких справах однією зі сторін спору є суб’єкт владних повноважень.

Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду поданого суб'єктом владних повноважень звіту про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення. Розмір штрафу становить від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Ухвала про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється судом для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Невиконання суб’єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, являє собою тривале порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, варто зауважити, що сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов’язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою та другою статті 382 КАС України, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Крім того, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, може подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду або на порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач повинен зазначити докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви також додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

У частині четвертій статті 383 КАС України зазначається, що безпосередньо до суду заява подається протягом 10 днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Якщо заява не відповідає встановленим вимогам, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 КАС України.

Підсумовуючи, варто відзначити, що закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України норми щодо судового контролю за виконанням прийнятих рішень забезпечують ефективний механізм виконання судових рішень та сприяють відновленню порушених прав та інтересів позивача. Водночас, зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, є правом суду, а не обов’язком.