Статтею 40 Конституцї України закріплено право громадян на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Врегулювання практичної реалізації вищезазначеного права закріплено в Законі України «Про звернення громадян» (далі- Закон). Зазначений закон забезпечує громадянам України можливість   впливу на поліпшення роботи органів державної влади, установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності для захисту своїх прав та законних інтересів, а також їх відновлення у разі порушення.

Статтею 3 Закону  визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.          

Пропозиція (зауваження)- звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин й умов життя громадян, правових основ державного чи громадського життя, со­ціально-культурної та інших сфер діяльності держави й суспільства. Пропозиції громадян, як правило, спрямовані на вдосконалення різних сторін діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України й чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання, на відміну від інших заяв, є проханням про визнання за особою певного статусу, прав, свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств, посадових осіб.

Відповідь за результатами розгляду звернень в обов’язковому порядку дає той орган, який отримав звернення та до компетенції якого входить вирішення порушених питань.

Згідно із статтею 20 закону, звернення розглядаються та вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, то він може бути подовжений, проте загальний термін вирішення не може перевищувати 45 днів.

Для наочного сприйняття інформації щодо забезпечення права громадян на звернення, можна використати інфографіку, що розміщена нище.