Наслідки невиконання процесуальних обов’язків та зловживання процесуальними правами

Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

КАС України передбачено, що справи за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються судом протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі. Строк розгляду справ в порядку загального позовного провадження становить 120 днів, з яких: 60 днів на проведення підготовчого провадження, строк якого може бути продовжено ще на 30 днів, і 30 днів на розгляд справи по суті.

Для ефективного захисту та відновлення порушених прав важливу роль відіграє своєчасність судового розгляду, адже строки розгляду справ залежать не тільки від суду. Причини тривалого розгляду справ різні та безсумнівно залежать від поведінки учасників справи та добросовісного здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

Саме статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Однак, нерідко на практиці зустрічаються випадки, коли особа своєю недобросовісною поведінкою ускладнює (затягує) розгляд справи і намагається перешкодити протилежній стороні у реалізації її права на захист.

Статтею 45 КАС України визначено перелік дій, які можуть трактуватись судом як зловживання процесуальними правами, а саме:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Вказаний перелік не є вичерпним. Так, саме пунктом першим вищевказаної статті зазначено, що зловживанням процесуальними правами є також вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Тобто, суд може з певних підстав розцінити ту чи іншу дію як зловживання процесуальними правами та застосувати до учасників процесу передбачену Кодексом, відповідальність.

Зокрема, суд може:

- залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання у разі, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається судом зловживанням процесуальними правами (ч.3 ст. 45 КАС України).

- покласти на сторону судові витрати повністю чи частково незалежно від результатів вирішення спору, у разі зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони (ч.8 ст. 139 КАС України).

- винести окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (якщо підписана адвокатом позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства (ч. 3 ст. 249 КАС України).

Статтею 144 КАС України визначені заходи процесуального примусу, які вчиняються судом у визначених Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

До таких заходів відносяться: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.

Так, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень судді (головуючого судді) до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх в судовому засіданні, застосовується попередження, а у разі повторного вчинення таких дій – видалення із залу судового засідання. У разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом. Привід через органи Національної поліції застосовується до належно викликаних осіб, особисту участь яких суд визнав обов’язковою, та свідків, які без поважних причин не прибули в судове засідання або не повідомили причини неприбуття.

Штраф може застосовуватися судом у таких випадках:

1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;

4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Розмір штрафу становить від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та стягується в дохід Державного бюджету України

У разі повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків, неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штраф у розмірі від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ще одним правовим засобом впливу на осіб, які з неповажних або необґрунтованих підстав не з'являються в судове засідання,  не виконують розпорядження головуючого чи порушують встановлений порядок під час судового засідання, а також вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну неповагу до суду, є застосування до них адміністративного штрафу за санкцією статті 185-3 КУпАП.

Варто звернути увагу й на той факт, що штраф може бути накладений не лише на сторону у справі, а й на представника сторони.

В той же час, Кодексом визначено, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків.

Підсумовуючи, варто зауважити, що забезпечення добросовісної поведінки учасників процесу – це питання доступу до правосуддя. Тому, закріплений процесуальний механізм притягнення учасників судового процесу до відповідальності, у випадку зловживання процесуальними правами, безумовно, дисциплінуватиме учасників судового процесу, стимулюватиме їх добросовісно користуватись процесуальними правами та сприятиме суду у виконанні його функцій.